Повернутися на головну

Рід Морозовських: походження, гілки та історія

🏡 Повернутися до загальної історії: Історія села Морозів — дізнайтеся про всю історію села від трипільської культури до сьогодення.

Походження роду та географічне поширення

Рід Морозовських (пол. Morozowski) належав до давньої шляхти Поділля і відіграв ключову роль у заснуванні села Морозів. За даними історичних документів, представники Морозовських згадуються вже у середині XVI століття як зем’яни (дрібна шляхта) Кам’янецького повіту Подільського воєводства.

Родове гніздо

Вважається, що родовим гніздом могла бути околиця села Покутинці на Поділлі, звідки походив шляхтич Рейтко Морозовський – засновник села Морозів. Саме він разом з родиною став засновником села Морозів (Малого Мукарова) у 1540-х роках.

Поширення роду

На початку XVII століття рід Морозовських укорінився на Правобережжі, зокрема в Подільському воєводстві, а пізніше – у Волинській губернії Російської імперії. Після приєднання Правобережної України до Російської імперії (кінець XVIII ст.) дрібношляхетський рід Морозовських був визнаний у дворянстві Волині.

В архівних списках Волинського дворянства згадується затвердження у шляхетстві братів Матвія і Віктора Морозовських (1816) зі Звягельського/Житомирського повіту. У Списку дворян Волинської губернії (офіційне видання 1906 р.) прізвище Морозовських внесено до родовідної книги як давній шляхетський рід.

Литовська гілка

Окремі гілки роду розселилися також на теренах Великого князівства Литовського. У XIX ст. прізвище Морозовських зафіксоване в Лідському повіті (тепер Білорусь): шляхетська родина Морозовських мешкала в селі Кулкішки (Беняконський приход). Це свідчить про існування «литовської» гілки роду.

Гербова належність і згадки у гербовниках

Герб Ślepowron (Шлеповрон)

Шляхетський рід Морозовських належав до польського герба Ślepowron («Шлеповрон»), який ще відомий під назвою Корвин. За польською геральдичною традицією, всі родини одного герба вважалися «гербовою братією».

Опис герба: У блакитному щиті зображення півмісяця, увінчаного стрілою, а над ними – чорний ворон (грак) із золотою каблучкою в дзьобі. Цим гербом користувалися близько тисячі шляхетських родин Речі Посполитої, серед яких згадано і Morozowski.

Згадки в гербовниках

У класичних польських гербовниках наводяться відомості про Морозовських як про старий, хоча й небагатий рід:

  • Каспер Несецький у своєму «Herbarz Polski» (перша пол. XVIII ст.) відносить Morozowski до гербу Ślepowron (Корвин)
  • Адам Бонецький включив прізвище Morozowski до свого багатотомного «Herbarz Polski» (1899–1913), згадуючи про присутність Морозовських на Поділлі та Волині

Українська історіографія

В українській історіографії рід Морозовських згадується як частина православної (руської) шляхти Поділля XVI ст. Історик Леонтій Войтович зараховує Морозовських до переліку руських шляхетських родів Поділля XVI століття. Багато подільських шляхтичів цього часу (в тому числі Морозовські) були нехтувані пізнішими польськими гербовниками через дрібність свого статусу, але належали до родів, що виросли з місцевого православного середовища.

Володіння та роль у суспільстві

Село Морозів (Малий Мукарів) - головне володіння

Найвідоміше володіння роду Морозовських – село Морозів (Малий Мукарів) на Подністров’ї. Це село було засноване 1542 року поміщиками Морозовськими на Мукарівських землях, від чого й отримало свою назву.

Заснування села

У люстрації Барського староства 1565 року згадано, що в Малому Мукарові осіли шляхтичі:

  • Рейтко Морозовський (засновник)
  • Ісай Морозовський
  • Федір Морозовський
  • Олексій Морозовський

Ймовірно, це була одна родина – батько й сини або браття, які спільно тримали маєток.

Королівський привілей

Заснування нового села Морозів було здійснене згідно з королівським привілеєм, наданим подільським старостою Бару Бернардом Претвичем. Морозовські мали право осадити село на пустищі, з умовою виконання служби на користь Барського замку.

У документах зазначено, що нове поселення називали «Мукарів Малий alias Morozowce», а згодом – Мукарів Нижній (на відміну від сусіднього Великого Мукарова та Мукарова Татарського).

Втрата володінь

Село Морозів (Мукарів Нижній) залишалося у володінні нащадків Морозовських протягом XVI–XVII ст., хоча через війни та турецьку окупацію Поділля (1672–1699) могло тимчасово знелюдніти.

За даними 1830–1840-х років, село Морозів та прилеглі урочища вже належали родині Віламовських – зокрема згадується Морозів і Морозовська Гута як маєтності Юзефа і Теодора Віламовських. Це свідчить, що рід Морозовських до початку XIX ст. втратив свої колишні землі на Поділлі, хоча назви місцевостей зберегли пам’ять про них.

Державна та військова служба

Місцеве самоврядування

Морозовські як дрібна шляхта рідко обіймали високі уряди, але брали участь у місцевому самоврядуванні та війську. У Кам’янецькому земському суді XVI ст. фігурують акти за участю представників цього роду.

Судові справи

Відомо про судовий спір 1560-х років між шляхтичем Романом Карачевським і підданими Морозовських із Мукарова – це свідчить, що Морозовські відстоювали свої права юридично.

Військова служба

В реєстрах Війська Польського прізвище Морозовський не дуже поширене, проте з огляду на їхній герб Корвин можна припустити, що деякі з Морозовських служили у шляхетському ополченні Речі Посполитої.

За часів Російської імперії окремі Морозовські вступали на військову службу або служили чиновниками. Наприклад, у кінці XVIII – на початку XIX ст. згадується Дмитро Морозовський, поручик на російській службі, який добивався визнання свого дворянства на Волині.

Новітній період

Уже в XX столітті нащадок роду, Ігнацій Морозовський, був активним діячем у відродженій Польщі, виконував обов’язки комісара (старости) Білостоцького округу у 1918–1919 рр.

Духовенство та соціальна мобільність

Цікавим є факт, що частина дрібної шляхти Правобережжя переходила до стану духовенства (православного, а згодом греко-католицького). Прізвище Морозовських зустрічається серед священницьких родин на Поділлі та Волині.

У спогадах про парафії кінця ХІХ – початку ХХ ст. згадано, що в одній з православних громад «знатнішими родинами були Бондаруки, Морозовські, Тишецькі…». Це може вказувати, що Морозовські мали своїх представників у духовному стані, можливо, священиків або дяків.

Така соціальна мобільність була типовою для збіднілої шляхти на українських землях, коли вони ставали священниками сільських церков, зберігаючи при цьому пам’ять про шляхетське походження.

Подільська гілка: занепад та переселення

XVII-XVIII століття

Протягом XVII століття потомки Рейтка Морозовського, вірогідно, продовжували володіти Морозовом. Прямих письмових згадок про Морозовських цього періоду обмаль, але можна припустити, що вони, як і інші руські шляхтичі Поділля, пережили тяжкі часи Хмельниччини і турецького панування.

Після повернення Поділля під владу Речі Посполитої (за Карловицьким миром 1699) Морозів увійшов до Кам’янецького повіту. У люстрації 1711 року, можливо, фіксується занепад села. Цілком імовірно, що на початку XVIII ст. родина Морозовських могла продати або втратити Морозів, чи вимерти по чоловічій лінії.

Переселення на Волинь

Подальша доля подільської гілки Морозовських: частина могла переселитися на Волинь або в інші губернії після другого поділу Речі Посполитої (1793). Це пояснює появу Морозовських серед волинського дворянства.

У 1802–1830 рр. вони легітимувалися в Волинській дворянській депутатській комісії. Зокрема, 20 травня 1816 року було затверджено у дворянстві братів Морозовських із повіту Житомирського (можливо, правнуків того самого Рейтка). Цей “вивод родовитості” містив їхній родовід за ~100 років, згадуючи імена предків до прадіда.

Згадки у джерелах та архівні матеріали

Люстрації та привілеї

Рід Морозовських залишив слід у різноманітних документах:

  • Люстрація 1565 р. зафіксувала Ісая, Федора, Олексія та Рейтка Морозовських на Поділлі
  • Люстрація 1570 р. підтвердила їхні володіння
  • Привілей на осадження Мукарова-Морозова (1542), занесений до книг Литовської метрики

Цей документ нині зберігається в Архіві головному давніх актів (AGAD) у Варшаві та свідчить про офіційне визнання осади Морозовських із покладанням на них службових повинностей.

Судові книги

У судових книгах Кам’янця та інших міст Поділля зустрічаються позови за участю Морозовських – наприклад, справа про межі земель з сусідами Карачевськими 1560-х років. Це проливає світло на характер родинних зв’язків і суперечок дрібної шляхти того часу.

Ревізії та переписи

Ревізії та переписи населення XVIII – поч. XIX ст. (такі як ревізькі казки) також можуть містити згадки про Морозовських, особливо якщо частина родини підпала під категорію державних селян чи однодворців.

Відомо, що принаймні двоє Морозовських (Матвій і Віктор) були офіційно внесені до Волинської родовідної книги указами Сенату у 1830-х роках.

Метричні книги

Метричні книги церков Поділля і Волині XIX ст. можуть містити записи про шлюб чи народження представників роду Морозовських, особливо якщо вони перейшли до духовного звання. Прізвище трапляється серед родин священників УПЦ на Хмельниччині.

Візуальні матеріали та спадщина

Герб

На сьогодні збереглися такі візуальні свідчення, пов’язані з родом Морозовських:

Герб Ślepowron – його зображення можна побачити в старих гербовниках і на печатках шляхтичів гербу Корвин (ворон з каблучкою).

Архівні документи

У збірках генеалогії опубліковано фотокопії «Виводу шляхетства» Морозовських Волинської губернії 1816 р., що містить родовідний розпис на 4 покоління. Також існують оцифровані фрагменти Метрики Литовської, де згадується привілей Морозовським (AGAD, Метрика Литовська кн. IV, арк.68 зв.).

Топонімічна спадщина

Найголовнішою спадщиною роду є село Морозів – живий історичний доказ існування роду Морозовських на цих землях. Нині Морозів – село Дунаєвецької громади Хмельницької області. Назва села – це пам’ятник родині, що колись закорінилася на цій землі і вписала своє ім’я в її історію.

Інші представники роду

Селянство та міщанство

У списках шляхти Київщини, Поділля та Волині XVIII–XIX ст. інколи фігурують Морозовські як дрібні землевласники або почесні громадяни. Після скасування кріпацтва та польських повстань багато хто з них міг втратити статус, увійшовши до стану селян чи міщан.

Російські укази 1830-х рр. про позбавлення прав невизнаної шляхти (т. зв. “однодворці”) стосувалися і таких родів. Ймовірно, не всі гілки Морозовських змогли довести свої привілеї – частина була зарахована до селянства.

XX століття

Незважаючи на це, ім’я роду збереглося. У «Історії міст і сіл УРСР» (1971) зазначено, що село Морозів на Хмельниччині дало назву роду, який його заснував, і що нащадки цього роду жили там і в околицях аж до ХХ ст.

Висновок

Рід Морозовських – приклад давньоукраїнської православної шляхти, що влившись до складу польської шляхетської нації, зберіг своє ім’я в історії регіону. Вони залишили по собі топонім (село Морозів) та згадки в численних документах XVI–XIX ст.

Історичне значення

Належність Морозовських до герба Ślepowron (Корвин) підтверджує їх включення в загальношляхетську культуру Речі Посполитої. Представники роду:

  • Виконували військову службу
  • Брали участь у місцевому врядуванні
  • Дехто присвятив себе духовному служінню

Еволюція роду

Подільська гілка, що володіла селом Морозів у XVI–XVII ст., зазнала втрат під час воєн, але продовжилася на Волині, де її нащадки домоглися офіційного визнання дворянства.

Культурна спадщина

Історія Морозовських – це частинка ширшої історії української шляхти, яка попри всі виклики зуміла зберегти свою ідентичність і вписатися в різні державні структури того часу.

Їхній спадок сьогодні оживає в краєзнавчих дослідженнях та пам’ятках: назва села Морозів нагадує про шляхетський рід, що колись закорінився на цій землі і вписав своє ім’я в її історію.

Наступники

Після Морозовських село перейшло до інших шляхетських родів:

Джерела та посилання

Архівні документи та дослідження

Генеалогія та геральдика

Литовська гілка роду

Архівні фонди

Краєзнавчі публікації