Рід Марковських на Поділлі: походження, герби та маєток Морозів

🏡 Повернутися до загальної історії: Історія села Морозів — дізнайтеся про всю історію села від трипільської культури до сьогодення.

Походження та герби роду Марковських

Рід Марковських належав до польської шляхти і отримав своє прізвище від села Марковиці (Markowice) в Куявії, що згадується ще у 1463 році. Марковські – численний рід, проте історики відзначають, що носії цього прізвища не походили від єдиного спільного предка.

Множинність гербів

В різних гілках Марковські вживали спільний герб, часто прийнятий пізніше, і могли мати різне походження. Наприклад, одна особа могла користуватися гербом Яструбець, а його онук – вже гербом Шеліга. Більшість шляхтичів на прізвище Марковський були пов’язані з давнім родом гербу Шеліга, особливо зосередженим на Куявщині та у Великопольщі.

Інші гербові лінії

Відомо також про гілку Марковських гербу Боґорія (Бонча), що походила з Підляшшя і дала початок декільком гілкам на Волині та Литві. Окрім того, різні гербовники згадують Марковських з іншими гербами:

Древиця
Гжимала
Наленч

Також існувала козацька родина Марковських на Україні, нобілітована у 1728 році.

Герб Шеліга

Герб Шеліга, яким користувалися Марковські (зображення з польського шляхетського гербовника), був одним з найпоширеніших польських гербів. У Речі Посполитій Марковські гербу Шеліга згадуються ще в 1584 році у праці Бартоша Папроцького. Вони успішно довели своє шляхетство в суді міста Радзеюв у 1672 році, подавши родовідний документ.

Легітимація після поділів Польщі

Після поділів Речі Посполитої представники роду оселилися і в межах Російської імперії. Зокрема, кілька гілок були визнані у дворянстві Царства Польського протягом 1836–1862 років.

Цікаво, що під час цих легітимацій деякі Марковські гербу Боґорія помилково заявили своїм родовим гербом Шелігу. У Подільській губернії Російської імперії рід Марковських був внесений до дворянської родовідної книги у VI частину (стародавнє шляхетство) у 1835 та 1844 роках, що свідчить про визнання старовинного шляхетського статусу цієї родини на Поділлі.

Відомі представники та розселення роду (XV–XIX ст.)

Рання історія

Історично Марковські посідали уряди та маєтності в різних регіонах Речі Посполитої. Вже у XVI–XVII ст. члени роду підписували елекційні сейми від воєводств:

Підляського
Варшавського
Белзького

Вони також служили на адміністративних посадах на теренах Корони.

XVI-XVII століття

Наприклад:

Войцех Марковський був збирачем податків інфлянтських (1589)
Ян Марковський – писарем гродським (замковим) Жидачівським (1591)
Северин Марковський – королівським ротмістром (1658)

XVIII століття на Поділлі та Волині

У XVIII столітті кілька представників роду відзначилися на Поділлі та Волині:

Владислав Марковський був чашником лятичівським (1699) – тобто обіймав посаду придворного чиновника у Лятичівському повіті Подільського воєводства
Кшиштоф Марковський став стольником лятичівським у 1718 році
Константій Марковський (ймовірно Костянтин) згаданий як чашник червоногородський у 1740 р.

Міхал-Мацей Марковський - впливовий діяч

Особливо впливовим був Міхал-Мацей Марковський:

Спочатку регент брацького гродського суду на Підляшші (1715)
З 1733 р. – земський писар Подільського воєводства
Згодом і земський суддя подільський (тобто голова шляхетського суду на Поділлі)
Також обіймав уряд старости звиногородського
Був послом (делегатом) від Подільського воєводства на елекційному сеймі 1733 року

Володіння Міхала-Мацея

Міхал-Мацей володів значними маєтками на Поділлі:

Частиною ключа Маґерівського
Селами Чернелів, Куйданці, Підфіліп’я, Турильче, Слобідка і Підгроддя

Його нащадки поріднилися з відомими родами – донька Урсула вийшла за Ігнація Понятовського, а синів Флоріана та Юзефа згадують бездітними.

Францішек Марковський - сановник Речі Посполитої

Кар’єра

Найбільш визначною постаттю кінця XVIII ст. був Францішек Марковський, який пройшов шлях від підстолія і хорунжого лятичівського до сановника Речі Посполитої.

У 1750-х–1780-х рр. він обіймав посади:

Підстолія та чашника Лятичівського повіту
Хорунжого (прапороносця) подільського

Військові заслуги та титули

За військові заслуги Францішек отримав:

Звання ротмістра панцерної хоругви
У 1788 р. був призначений каштеляном саноцьким (сенатор Речі Посполитої)
Був кавалером орденів Білого Орла та Святого Станіслава

Родина

Францішек Марковський одружився з Елеонорою Стадницькою, і їхній рід продовжився через кількох синів та дочок. Його наймолодший син Петро Марковський (староста кремінецький) одружився з Кароліною Жеромською. Петро успадкував від батька маєтності Кульчиївці та Сказинці на Поділлі. Від Петра пішла подільська гілка Марковських, пов’язана з селом Морозів.

Марковські – землевласники Поділля і шлюб з Аделею Віламовською

Матеуш Марковський

Син Петра, Матеуш Марковський (бл. 1800 р. н.), став продовжувачем роду на Поділлі. Він згадується як власник маєтку Сказинці (нині Сказинці Хмельницької обл.) у складі Проскурівського повіту Подільської губернії.

Знаменний шлюб

Матеуш Марковський близько 1830 року одружився з шляхтянкою Аделею Віламовською (нар. ~1810) – представницею роду Віламовських. Її батьком був Теодор Віламовський (матір – Кароліна з Богушів).

Перехід маєтку Морозів

Родина Віламовських володіла селом Морозів на Поділлі в XIX столітті. Згідно з даними, останніми власниками Морозова з цього роду були Йозеф та його син Теодор Віламовські.

Аделя Віламовська принесла село Морозів (Малий Мукарів) у посаг до родини Марковських, ставши дружиною Матеуша. Після їхнього шлюбу Морозів перейшов у власність Марковських і залишався за ними до початку XX століття.

🏰 Попередні власники: Дізнайтеся про рід Віламовських — європейський шляхетський рід, який володів Морозовом у XVIII-XIX столітті та передав його Марковським через шлюб.

📜 Перші власники: Дізнайтеся про рід Морозовських — засновників села у 1542 році, від яких походить його назва.

Документальні підтвердження

Цей факт зафіксовано в географічно-історичних джерелах: “в останні часи [XIX ст.] село належало Віламовським; Аделя Віламовська внесла його в дім Марковських, яким воно й нині належить”. На честь Аделі в Морозові навіть було названо поселення – слобідка Аделіна, заснована як новий виселок на землях маєтку.

Марковські в Морозові (XIX–XX ст.)

Адміністративне становище

У складі Російської імперії Морозів входив до Солобковецької волості Ушицького повіту. Станом на 1880-ті роки Морозів (разом із хутором Майдан Морозівський і слобідкою Аделіна) налічував 862 мешканці, з них 69 „однодвірців” (дрібної шляхти).

Економіка маєтку

Селянам належало 549 десятин землі, а поміщицький (дворянський) маєток охоплював 1361 десятин. У селі діяла католицька каплиця (парафія у Воняківцях), а сам Морозів історично був одним із т.зв. „боярських сіл” Барського староства.

Історичні корені

Ймовірно заснований на початку XVI ст. родиною Морозовських, від яких і отримав назву. У Барській люстрації 1616 року зазначено, що „посесорами села Морозовче є Морозовські, сини шляхтича Райтька з Покутинець, за привілеєм короля Сиґізмунда Старого від 1542 року” – цей привілей надав їхньому предку Олексі (Олехну) Райтіковичу право осадити людей на пустці біля села Макарів (Мукарів).

Володислав Марковський

Після шлюбу з Аделею Матеуш Марковський об’єднав у своїх руках маєтки Сказинці (успадковані від батьківської лінії) і Морозів (принесений у посаг дружиною). Їхній син Владислав Марковський (нар. бл. 1830-х) став наступним власником цих маєтків. За даними на 1903 рік, Владислав Марковський, син Матеуша, значився поміщиком у Морозові та Сказинцях.

Архітектурна спадщина

Наприкінці XIX ст. в Морозові існував панський двір – скромний одноповерховий маєток, споруджений, імовірно, в другій половині XIX ст. У селі збереглися дві муровані брами початку ХХ ст. та будинок дворянської садиби (пізніше переобладнаний під дитячий заклад).

Громадська діяльність

Представники родини Марковських були відомі як поміщики та громадські діячі Поділля. Ймовірно, Марковські брали участь у місцевому самоврядуванні шляхти: існують дані, що Стефан Марковський (можливо, родич Матеуша) за участь у Польському повстанні 1831 року був засланий до внутрішніх губерній Росії.

Господарська діяльність

У самому Морозові Марковські опікувалися розвитком маєтку – крім заснування слобідки Аделіни, вони зайнялися господарством, відомим зокрема тютюновими плантаціями в окрузі Мукарова-Морозова. На сусідніх землях (Мукарів Пільний і Підлісний) у 1859 році коштом ксьондза Базилія Шаха було зведено новий мурований костел святого Йосифа, в будівництві якого, можливо, брали участь і місцеві поміщики.

Втрата маєтку та доля роду

Революційні події

Марковські залишалися власниками Морозова до початку ХХ століття. Після революційних подій 1917 року та встановлення радянської влади на Поділлі дворянські маєтки були конфісковані. Марковські, як і більшість польських землевласників краю, змушені були покинути свої маєтності.

Останній власник

Останній власник Морозова, Владислав Марковський, імовірно, виїхав до Польщі (прямих даних про його долю небагато). Маєток у Морозові було націоналізовано; панський будинок у радянський період використовувався під громадські потреби:

В 1950-х рр. – колгоспна контора
Згодом дитячий садок

Поховання та пам’ять

Старий католицький цвинтар у Морозові зберіг декілька надгробків, однак невідомо, чи є серед них могили родини Марковських (ймовірно, члени родини могли бути поховані у родинному склепі в костелі або в Польщі).

Історичне значення роду

Подільська аристократія

Марковські гербу Шеліга – стародавній шляхетський рід, який пустив гілку на Поділлі у XVIII–XIX ст. Через шлюб із Аделею Віламовською ця гілка здобула у власність село Морозів (Малий Мукарів), яким володіла до початку ХХ ст.

Роль у суспільстві

Представники роду відігравали помітну роль у житті Поділля:

Займали уряди шляхетського самоврядування
Володіли маєтками і опікувалися місцевою громадою
Брали участь у економічному розвитку регіону
Підтримували культурні та релігійні ініціативи

Культурна спадщина

Після втрати маєтків внаслідок історичних потрясінь нащадки роду розпорошилися, але пам’ять про них зберігається у вигляді:

Архівних документів
Старих мурів панського двору
Топонімів (наприклад, слобідка Аделіна) на подільській землі
Церковних записів та метричних книг

Зв’язок з іншими родами

Історія Марковських демонструє типові для шляхти міжродинні зв’язки:

Шлюб з Віламовськими об’єднав дві шляхетські традиції
Спадкування Морозова від Морозовських через Віламовських до Марковських показує еволюцію власності
Поріднення з Понятовськими підкреслює високий статус роду

Висновок

Рід Марковських на Поділлі – це приклад успішної інтеграції польської шляхти в життя українських земель. Вони не лише володіли маєтками, а й активно формували соціально-економічне та культурне обличчя регіону.

Спадщина

Їхня присутність на Поділлі (від початку XVIII до початку XX ст.) залишила матеріальні та духовні сліди:

Архітектурні пам’ятки (панський двір, брами)
Топонімічні назви (слобідка Аделіна)
Документальні свідчення про господарську діяльність
Генеалогічні зв’язки з місцевими родинами

Символічне значення

Історія Марковських у Морозові – це мікроісторія Поділля, що відображає:

Шляхетську культуру Речі Посполитої
Адаптацію до умов Російської імперії
Трагедію втрати традиційного укладу в XX столітті
Переплетіння доль різних народів на українській землі

Сьогодні пам’ять про Марковських зберігається в краєзнавчих дослідженнях, архівних матеріалах та фізичних залишках їхнього колишнього маєтку в селі Морозів.

Джерела та посилання